Веселі ніжки

У засніженій Антарктиді два імператорські пінгвіни знайшли одне одного, і їхній союз був скріплений спільною пристрастю — любов'ю до співу. Їхні пісні звучали в унісон, і вони були найщасливішою парою в колонії. Незабаром у них народився малюк, якого вони назвали Мамбл. Проте, на жах своїх батьків, Мамбл виявився абсолютно нездатним відтворити жодної ноти. Його пісні звучали як уривчасті, нестрункі звуки, які не мали нічого спільного з мелодійним співом пінгвінів. Але у Мамбла був інший талант: він чудово танцював! Батьки були у відчаї. Вони не могли змиритися з думкою, що їхній син не співатиме і порушить багатовікову сімейну традицію, яка була для них надзвичайно важливою. Мамбл не міг нічого із собою вдіяти. Навіть у ті рідкісні моменти, коли він намагався співати, його ноги починали автоматично відбивати чечітку. Це було його вроджене покликання, його справжня пристрасть. Мамбл продовжував танцювати, навіть коли намагався справити враження на прекрасну пінгвінку Глорію, чиї пісні були найкрасивішими в колонії. Він розумів, що його танець — не те, що від нього очікують, але не міг зупинити себе, адже це був єдиний спосіб виразити себе. Чи зможе Мамбл, попри нерозуміння своєї родини і всієї колонії, довести, що його унікальний талант танцюриста може бути не менш важливим, ніж спів, і знайти своє місце у світі?