Вечори на хуторі біля Диканьки

Напередодні Різдва невелике українське село Диканька готується до святкування. На вулицях лежить сніг, мешканці завершують домашні справи, а молодь збирається колядувати. Серед них молодий коваль Вакула, який давно закоханий у красуню Оксану, доньку заможного козака Чуба. Хлопець мріє одружитися з нею, але дівчина любить покрасуватися й часто кепкує з його почуттів. Вакула відомий не лише своєю майстерністю, а й умінням малювати. Він прикрасив сільську церкву зображенням чорта, якого женуть до пекла. Нечистому таке знущання не подобається, тому він вирішує помститися ковалеві. У різдвяну ніч чорт краде з неба місяць, сподіваючись, що темрява завадить Вакулі зустрітися з Оксаною. Тим часом мати коваля Солоха, яку односельці вважають відьмою, літає нічним небом разом із чортом. Вона любить приймати залицяльників і вміє приховувати свої пригоди від сторонніх. Коли здіймається заметіль, мешканці Диканьки губляться в темряві й змушені змінювати свої плани. Чуб разом із кумом вирушає в гості, залишивши Оксану вдома. Дівчина милується собою перед дзеркалом і розмірковує про власну красу. Саме тоді до неї приходить Вакула. Він намагається розповісти про свої почуття, але Оксана лише жартує з нього й не поспішає відповідати взаємністю. Незабаром Чуб повертається до власної хати, але через темряву не впізнає її. Почувши голос коваля, він вирішує, що помилився дорогою. Вакула теж не впізнає господаря й проганяє його, адже не хоче, щоб батько Оксани застав їх разом. Чуб знаходить прихисток у Солохи, яка давно виявляє до нього прихильність. Але невдовзі до жінки починають один за одним приходити інші гості. Серед них дяк, сільський голова й сам чорт. Щоб чоловіки не зустрілися між собою, Солоха змушена ховати їх у великих мішках. Повернувшись додому, Вакула знаходить мішки й вирішує винести їх із хати. Він навіть не підозрює, хто перебуває всередині. Тим часом Оксана продовжує кепкувати з його кохання. У присутності подруг вона заявляє, що погодиться вийти за нього заміж лише тоді, коли він принесе їй черевички, які носить сама цариця. Для звичайного сільського коваля таке завдання здається неможливим. Вакула сприймає слова Оксани дуже серйозно й вирішує будь-що виконати її бажання. Засмучений хлопець шукає допомоги в козака Пацюка, про якого ходять чутки, що він знається з нечистою силою. Пацюк натякає Вакулі, що чорт перебуває зовсім поруч. Невдовзі коваль виявляє нечистого, який сховався в одному з мішків. Чорт намагається спокусити хлопця обіцянками багатства й кохання, але Вакула швидко знаходить спосіб підкорити його. Він хапає чорта за хвіст і змушує виконувати свої накази. Коваль сідає верхи на нечистого й вирушає до Санкт-Петербурга. За одну ніч вони долають величезну відстань і опиняються в столиці. Вакула розшукує запорозьких козаків, які прибули до царського двору, і просить узяти його із собою на прийом. Потрапивши до палацу, коваль бачить розкішні зали, придворних і саму імператрицю. Він не цікавиться коштовностями чи високими посадами, а лише просить подарувати йому черевички для коханої дівчини. Щирість і простодушність його прохання дивують царицю. Вона наказує дати ковалеві бажане взуття. Отримавши черевички, Вакула повертається до Диканьки на чорті. Тим часом у селі поширюються чутки, що коваль зник і, можливо, загинув. Оксана, яка раніше не сприймала його залицянь серйозно, починає хвилюватися. Вона усвідомлює, що насправді кохає Вакулу й не хоче його втрачати. Коли коваль нарешті повертається, він приходить до Чуба просити руки його доньки. Вакула приносить Оксані обіцяні царські черевички, але дівчина вже не потребує дорогого подарунка. Вона зізнається, що готова стати його дружиною й без них. Чуб дає згоду на весілля, а Вакула й Оксана нарешті можуть бути разом. Різдвяна пригода завершується щасливо, чорт залишається осоромленим, а мешканці Диканьки продовжують святкування, навіть не здогадуючись про всі незвичайні події цієї ночі.