Спогади про вбивство

У 1986 році в невеликому південнокорейському місті Хвасон знаходять тіло молодої жінки, яку зґвалтували та вбили. Розслідування доручають місцевому детективу Пак Ду Ману. Він звик покладатися на власну інтуїцію, а не на докази, і нерідко вибиває зізнання із затриманих силою. Невдовзі поліція знаходить ще одну жертву. Обставини злочину дуже схожі, тому слідчі починають підозрювати, що в місті діє серійний убивця. До розслідування приєднується детектив Со Те Юн із Сеула, який намагається працювати з документами, свідченнями та результатами експертиз. Між двома слідчими постійно виникають суперечки. Пак переконаний, що здатен розпізнати злочинця за обличчям, тоді як Со вимагає перевіряти кожну версію. Місцеві поліцейські затримують підозрюваних, застосовують насильство й намагаються якнайшвидше отримати зізнання, але справжніх доказів їхньої провини немає. Поступово Со помічає закономірність. Убивства відбуваються дощовими ночами, а перед деякими злочинами місцева радіостанція передає одну й ту саму пісню на прохання слухача. Детективи намагаються використати ці обставини, щоб передбачити наступний напад. Поліція організовує засідки, перевіряє можливих свідків і шукає чоловіка, який надсилає музичні замовлення на радіо. Але вбивця продовжує діяти, а мешканці міста дедалі більше бояться виходити з дому після настання темряви. Підозра падає на Пак Хьон Гю, працівника місцевого підприємства. Він замовляв ту саму пісню й не має переконливого пояснення деяких своїх пересувань. Однак чоловік заперечує причетність до вбивств, а слідчі не можуть знайти доказів, які безпосередньо пов'язують його зі злочинами. Тим часом поліцейські знаходять біологічні сліди, які можуть допомогти встановити особу вбивці. Через обмежені технічні можливості зразки відправляють на дослідження до Сполучених Штатів Америки. Поки детективи чекають на результати, відбувається ще один напад, жертвою якого стає школярка. Смерть дівчинки остаточно змінює поведінку Со. Раніше він засуджував жорстокі методи колег, але тепер сам втрачає самовладання й готовий убити головного підозрюваного. Пак зупиняє його, коли надходять результати експертизи. Аналіз не підтверджує причетності Пак Хьон Гю до злочинів. Слідчим доводиться відпустити чоловіка. Попри роки роботи, численні допити та перевірки, вони так і не знаходять убивцю. Розслідування залишає після себе загиблих, зруйновані долі та відчуття безсилля. Через багато років Пак Ду Ман, який уже залишив поліцію й займається торгівлею, випадково повертається до місця першого вбивства. Там він зустрічає дівчинку, яка розповідає, що нещодавно якийсь чоловік теж приходив сюди й згадував давню подію. Пак запитує, який вигляд мав незнайомець. Дівчинка відповідає, що він був звичайним, нічим не примітним чоловіком. Детектив дивиться просто перед собою, усвідомлюючи, що вбивця міг увесь цей час жити серед інших людей, так і залишившись невпізнаним.