Весна, літо, осінь, зима... і знову весна

Посеред гірського озера стоїть маленький буддійський монастир, у якому живуть старий монах і його юний учень. Хлопчик росте далеко від людей, навчається медитації та допомагає наставникові в щоденних справах. Старий поступово вчить його розуміти природу, поважати все живе й відповідати за власні вчинки. Одного весняного дня хлопчик вирішує розважитися. Він прив'язує камінці до риби, жаби та змії, спостерігаючи, як тварини намагаються рухатися. Наставник бачить це, але не зупиняє учня. Уночі він прив'язує важкий камінь до спини самого хлопчика, щоб той відчув страждання, яких завдав іншим. Уранці старий наказує учневі знайти тварин і звільнити їх. Хлопчик поспішає до лісу, але виявляє, що не всі пережили його жорстоку забаву. Цей випадок стає для нього першим болісним уроком відповідальності. Минають роки. Улітку до монастиря приїжджає жінка з хворою донькою. Дівчина залишається на острові, щоб відновити здоров'я. Юний монах починає проводити з нею дедалі більше часу, і між ними виникає кохання. Наставник помічає їхні стосунки. Він попереджає учня, що сильна прив'язаність може породити ревнощі, а ревнощі здатні призвести до злочину. Коли дівчина одужує, старий відправляє її додому. Не бажаючи розлучатися з коханою, юнак залишає монастир і вирушає за нею. Восени він повертається вже дорослим чоловіком. Його життя за межами монастиря закінчилося трагедією. Охоплений ревнощами, він убив дружину й тепер переховується від поліції. Старий монах приймає колишнього учня, але не дозволяє йому втекти від відповідальності. Наставник змушує чоловіка вирізати ножем буддійські письмена на дерев'яній підлозі монастиря. Виснажлива праця поступово заспокоює його. Незабаром на острів прибувають поліцейські. Вони дозволяють чоловікові завершити роботу, після чого забирають його. Залишившись сам, старий монах готується до смерті. Він здійснює останній обряд і спалює себе в човні посеред озера. Монастир порожніє, а з приходом зими вода навколо нього вкривається льодом. Через багато років колишній учень повертається після ув'язнення. Він уже немолодий і прагне знайти спокій у місці, де минуло його дитинство. Чоловік відновлює монастирське життя, медитує та суворо випробовує себе фізичною працею. Одного зимового дня до монастиря приходить жінка із закритим обличчям. Вона залишає маленьку дитину й уночі намагається непомітно піти, але провалюється під лід і гине. Монах знаходить хлопчика й бере його під свою опіку. Намагаючись спокутувати власні провини, чоловік прив'язує до себе важкий камінь і піднімається на засніжену гору зі статуєю Будди. Подолавши виснажливий шлях, він залишає статую на вершині й дивиться на озеро, де пройшло майже все його життя. Знову настає весна. У монастирі підростає новий учень, який починає пізнавати навколишній світ. Одного дня хлопчик прив'язує камінці до маленьких тварин, повторюючи вчинок свого наставника багато років тому. Життя на острові продовжується, повертаючись до подій, із яких колись почалася історія самого монаха.