Тринадцятий воїн

Арабський поет Ахмед ібн Фадлан через особистий конфлікт при дворі змушений залишити Багдад. Його відправляють послом на північ, де під час подорожі він зустрічає загін вікінгів на чолі з воїном Булівайфом. Незабаром до табору прибуває посланець із проханням про допомогу. Далеке поселення потерпає від нападів загадкового ворога. Провидиця оголошує, що в похід повинні вирушити тринадцять воїнів, причому останній із них має бути чужинцем. Таким чужинцем стає Ахмед. Він не знає мови вікінгів і погано пристосований до їхнього способу життя, але поступово вчиться розуміти супутників та опановує необхідні для бою навички. Діставшись поселення, воїни бачать наслідки жорстоких нападів. Людей убивають і забирають із собою, а нападники з'являються вночі та залишають після себе сліди, схожі на звірині. Ахмед і його супутники з'ясовують, що ворогами є не чудовиська, а плем'я людей, які носять ведмежі шкури та вважають себе надприродними істотами. Вони живуть у печерах і підкоряються своїй Матері. Під час наступного нападу загін зазнає втрат, але вікінгам вдається відбити поселення. Стає зрозуміло, що нескінченні атаки не припиняться, поки живі ватажки племені. Булівайф, Ахмед та кілька воїнів знаходять шлях до печер. Вони пробираються всередину та вбивають Матір ворогів, але Булівайф отримує смертельне поранення отруєною зброєю. Плем'я готує останній великий напад. Попри слабкість, Булівайф виходить до своїх людей і разом із ними зустрічає ворога. У вирішальній битві він убиває ворожого ватажка. Після загибелі свого лідера нападники відступають. Булівайф помирає серед товаришів, виконавши свій обов'язок і врятувавши поселення. Ахмед прощається з вікінгами та продовжує свою подорож. Пережиті події змінюють його ставлення до людей, яких спочатку він вважав чужими варварами, але згодом визнав хоробрими воїнами та своїми товаришами.