Могила світлячків

Підліток Сейта та його маленька сестра Сецуко живуть у Японії наприкінці Другої світової війни. Під час авіанальоту їхнє місто охоплює пожежа, будинок родини знищують бомби, а діти гублять матір. Сейта знаходить її в тимчасовому госпіталі з тяжкими опіками. Незабаром мати помирає. Хлопець не відразу говорить про це Сецуко й намагається сам піклуватися про сестру, поки їхній батько служить у військово морському флоті. Діти переїжджають до родички. Спочатку вона приймає їх, але через нестачу продуктів стосунки швидко погіршуються. Жінка дорікає Сейті за те, що він не працює і не допомагає країні, а частину сімейних речей продає за їжу. Не бажаючи більше терпіти постійні сварки, Сейта забирає Сецуко та оселяється з нею в покинутому сховищі біля ставка. Діти намагаються перетворити його на свій дім. Уночі вони ловлять світлячків і освітлюють ними темне приміщення. Наступного ранку Сецуко знаходить світлячків мертвими та ховає їх у землі. Вона згадує матір, і Сейта розуміє, що сестра вже знає про її смерть. Запаси їжі швидко закінчуються. Сейта витрачає останні гроші, збирає овочі та починає красти продукти з полів. Але цього недостатньо, і Сецуко дедалі сильніше страждає від голоду. Лікар повідомляє Сейті, що дівчинці потрібна нормальна їжа. Хлопець знімає з рахунку останні сімейні заощадження та водночас дізнається, що Японія капітулювала, а військовий флот майже повністю знищений. Він розуміє, що батько, найімовірніше, теж загинув. Сейта повертається до сховища з продуктами, але Сецуко вже майже не має сил. Він готує їжу та намагається нагодувати сестру, проте невдовзі вона помирає. Сейта спалює тіло Сецуко та зберігає її прах у коробці з цукерками. Залишившись зовсім один, він поступово слабшає від голоду і через деякий час помирає на вокзалі. Після смерті Сейта знову зустрічається із Сецуко. Їхні духи сидять поруч, оточені світлячками, і дивляться на сучасне місто, яке виросло на місці пережитої ними війни.