Шосте відчуття

Дитячий психолог Малкольм Кроу повертається додому разом із дружиною Анною після вечора, присвяченого його професійним успіхам. У квартирі вони несподівано знаходять Вінсента Грея, колишнього пацієнта Малкольма. Він звинувачує психолога в тому, що той не зміг йому допомогти, стріляє в нього, а потім убиває себе. Через кілька місяців Малкольм починає працювати з дев'ятирічним Коулом Сієром. Хлопчик живе з матір'ю Лінн, майже не має друзів і постійно чогось боїться. Його поведінка нагадує Малкольму Вінсента, тому психолог сприймає нового пацієнта як можливість виправити стару помилку. Спочатку Коул не довіряє Малкольму. Він уникає розмов про свої страхи та переконаний, що дорослий однаково не повірить. Поступово між ними виникає довіра, і хлопчик відкриває свою головну таємницю. Коул бачить померлих людей. Вони з'являються перед ним так, ніби досі живі, часто не розуміють, що померли, і показують сліди власної загибелі. Хлопчик не може контролювати ці зустрічі й постійно живе в страху. Малкольм спочатку шукає психологічне пояснення його словам. Але прослухавши старі записи розмов із Вінсентом, він чує голос, якого раніше не помічав. Психолог починає вірити, що Коул справді бачить те, чого не бачать інші. Малкольм радить хлопчикові перестати тікати від померлих і спробувати зрозуміти, чого вони хочуть. Незабаром до Коула приходить привид дівчинки Кіри Коллінз. Вона приводить його до свого будинку, де родина готується до похорону. Коул знаходить відеозапис, який Кіра просить передати батькові. Запис показує, що мати дівчинки навмисно отруювала її. Уперше Коул розуміє, що його здібність може не лише лякати, а й допомагати померлим завершувати незакінчені справи. Хлопчик стає впевненішим і нарешті розповідає матері правду. Щоб довести свої слова, він передає Лінн повідомлення від її померлої матері. Жінка розуміє, що син знає речі, яких ніяк не міг дізнатися сам. Допомігши Коулу, Малкольм вирішує налагодити стосунки з Анною, яка весь цей час майже не розмовляла з ним. Побачивши її сплячою, він помічає обручку, що випала з її руки, і дивиться на власний палець. Тоді Малкольм згадує слова Коула про померлих, які не знають про власну смерть. Він розуміє, що загинув від пострілу Вінсента ще тієї ночі. Усі місяці після смерті Малкольм залишався поруч із дружиною, не усвідомлюючи правди. Він прощається з Анною, дозволяючи їй жити далі. Допомога Коулу завершує останню справу самого Малкольма, після чого він нарешті може залишити світ живих.