Дитя ночі

Саґа та Джон переїжджають до старого будинку серед фінських лісів. Для неї це повернення в місце, де минуло дитинство. Для нього, британця, початок життя в іншій країні. Вони беруться облаштовувати оселю й чекають на народження малюка. Після пологів Саґа не знаходить спокою. Дитину важко нагодувати, її крики нагадують звірячі звуки, а сонячне світло викликає болісну реакцію. Мати починає підозрювати, що ці дивацтва не можна пояснити звичайними потребами немовляти. Вона намагається привернути увагу Джона, але чоловік інакше сприймає поведінку малюка. Те, що лякає Саґу, не викликає в нього такого самого страху. Їхні розмови закінчуються непорозумінням, і жінка дедалі менше відчуває його підтримку. Безсоння та болісне годування виснажують її. Саґа продовжує доглядати за дитиною, хоча близькість із нею викликає тривогу. Вона хоче бути турботливою матір’ю, але не може змусити себе не боятися того, що бачить у колисці. Залишаючись із малюком день за днем, Саґа шукає підтвердження своїм підозрам. Їй потрібно зрозуміти, чи справді дитина становить загрозу. Та перш ніж переконати Джона, вона мусить розібратися у власному сприйнятті подій, якому через утому довіряти дедалі важче.