Гнів

Джон Крізі пережив загибель своєї команди під час операції в Мехіко, але повернутися до звичайного життя не зміг. Колишній спецпризначенець страждає від посттравматичного стресового розладу, багато п’є й працює на складі. Спогади про невдале завдання не відпускають його навіть через кілька років. Давній друг Пол Рейберн пропонує Джону роботу у сфері безпеки в Бразилії. Крізі погоджується й приїжджає до Ріо-де-Жанейро, сподіваючись змінити обстановку. Тут він знайомиться з родиною Пола та його донькою-підліткою По. Але невдовзі вибух забирає життя Рейберна та його близьких. По залишається живою. Джон бере дівчину під захист і намагається з’ясувати, хто організував напад. Переживши нову втрату, він знову змушений використовувати навички, від яких хотів відійти. Тепер потрібно знайти безпечне місце для По, поки причетні до вибуху намагаються приховати сліди. Пошуки виводять Крізі на змову, значно складнішу за початкову версію нападу. Його самого намагаються зробити винним, через що відкрито звернутися до влади стає небезпечно. У незнайомому місті він шукає союзників, зокрема знаходить підтримку у Валерії Мело, яка допомагає йому діяти на місці. Між Джоном і По виникає довіра. Дівчині потрібна людина, поруч із якою можна почуватися захищеною, а Крізі отримує конкретну причину не здаватися. Проте бажання помститися за Пола дедалі сильніше впливає на його рішення. Йому доводиться пам’ятати, що головне завдання зараз полягає в тому, щоб урятувати По.