Backrooms: Залаштунки

Кларк, власник меблевого магазину, знаходить у підвалі прохід до дивного місця. За ним тягнуться порожні кімнати й коридори, які нагадують покинуті офіси. Жовтуваті стіни, однакові приміщення та безперервне гудіння ламп створюють враження знайомого простору. Але що далі Кларк заходить, то очевиднішим стає, що цей лабіринт не може вміститися всередині звичайної будівлі. Про свою знахідку він розповідає психотерапевтці Мері Клайн. Вона намагається зрозуміти, що відбувається з її пацієнтом, але невдовзі Кларк зникає. Пошуки приводять Мері до того самого проходу. Сподіваючись знайти чоловіка й повернути його, вона наважується переступити межу між звичним світом і невідомим виміром. Усередині Мері опиняється серед приміщень, де майже немає орієнтирів. Кімнати схожі одна на одну, переходи ведуть углиб, а знайти дорогу назад виявляється значно складніше, ніж увійти. Простір виглядає створеним для людей, проте тут немає жодних ознак нормального життя. Навіть тиша не дає відчуття спокою. Мері продовжує шукати Кларка, намагаючись не загубитися самій. Звичні уявлення про відстань і будову приміщень більше не допомагають. За кожним поворотом може бути черговий порожній зал, і вона не знає, чи наближається до пацієнта, чи лише віддаляється від виходу. Тепер їй потрібно не тільки з’ясувати, що сталося з Кларком, а й знайти шлях із місця, яке не підкоряється знайомим правилам. Порожні коридори поступово виснажують, а невідомість змушує сумніватися у власних рішеннях. Мері мусить рухатися далі, хоча досі не розуміє, наскільки далеко простягаються ці кімнати й що приховують за наступними дверима.