Королева Змій

Катерина Медічі — одна з найсуперечливіших і найвизначніших постатей в історії Франції. Походячи зі знатного італійського роду Медічі, вона з юних років опинилася в епіцентрі великої політики. Хоча її доля, здавалося б, передбачала роль покірної й плодючої дружини короля, Катерина змогла вийти за межі традиційного жіночого образу при дворі й перетворилася на могутню правительку країни. У віці лише 14 років її видали заміж за французького принца Генріха, майбутнього короля Генріха II. Їхній шлюб не був романтичним союзом, а ретельно спланованим політичним договором, ініційованим Папою Римським Климентом VII — її двоюрідним дядьком. Юна й недосвідчена Катерина переїхала з рідної Флоренції до чужої й холодної Франції, де вже з перших днів зіштовхнулася з приниженням і розчаруванням. У першу ж шлюбну ніч вона з болем усвідомлює, що її чоловік закоханий не в неї, а в придворну даму Діану де Пуатьє, яка швидко здобуває величезний вплив при дворі. Згодом Катерина дізнається і про свою нібито неспроможність народжувати дітей — загрозу її становищу та майбутньому. Але Катерина не скорилася. Завдяки розуму, гнучкості мислення, політичному чуттю та непохитній рішучості вона не лише зберегла своє місце, а й зміцнила його. Згодом їй вдалося народити десятеро дітей, троє з яких стали королями Франції. Після смерті Генріха II вона стає регенткою при малолітніх синах, фактично зосереджуючи владу у своїх руках. Період її правління був сповнений криз: релігійні війни між католиками й гугенотами, ослаблення королівської влади, постійні змови та заколоти. Катерина з головою занурюється в небезпечний і підступний світ придворної політики, де головною зброєю стають не лише дипломатія й шлюби, а й отрути, чутки, маніпуляції та жорстокі акції залякування. Її слава жорстокої й розважливої правительки зміцнилася після Варфоломіївської ночі — масової різанини гугенотів у 1572 році, відповідальність за яку багато хто покладає саме на неї. Проте історики й досі сперечаються щодо її реальної ролі в цих подіях. Катерина Медічі залишила глибокий слід в історії Франції: її епоха стала символом не лише занепаду династії Валуа, а й жіночої сили, здобутої в умовах, де жінки здебільшого були лише прикрасою двору. Її життя — це історія жінки, яка, опинившись чужою у ворожому світі, зуміла підкорити його собі, не цураючись інтриг чи крайніх заходів заради влади й спадщини.