Фабельмани

Семмі Фабельман з раннього дитинства був заворожений магією кіно. Чарівні картинки, що оживали на екрані, викликали у хлопчика неймовірне захоплення, і він понад усе на світі прагнув спробувати самостійно створити щось подібне. Проте батьки головного героя скептично ставилися до такої одержимості сина кінематографом. Вони бачили майбутнє хлопчика зовсім в іншому світлі, вважаючи, що це дивне захоплення лише відволікає його від навчання та серйозних занять. Батько, людина прагматична й технічного складу розуму, розглядав це лише як хобі, тоді як мати, творча натура, краще розуміла пристрасть сина, хоча й сама розривалася між обов'язком і власними нездійсненими мріями. Незважаючи на всі сімейні конфлікти, переїзди та життєві труднощі, Семмі в міру дорослішання не тільки не кидає свою заповітну мрію, а навпаки — утверджується в думці, що кінематограф і є його істинне покликання. Камера стає для нього не просто іграшкою, а способом зрозуміти навколишній світ, розгледіти приховані таємниці власної родини та знайти сили там, де панує хаос.