Ті дні

Ця історія переносить нас у трагічний день 11 березня 2011 року, коли Японське держава пережила одне з найпотужніших землетрусів в історії – катаклізм магнітудою 9,0 балів. Епіцентр цього природного лиха знаходився приблизно за 45 кілометрів від східного узбережжя регіону Тохоку. Це землетрус, що став одним із найсильніших за останні десятиліття, спровокував жахливе цунамі, хвилі якого сягали колосальних 14 метрів у висоту. Ці гігантські хвилі з неймовірною силою обрушилися на узбережжя, на беззахисних місцевих жителів, змітаючи все на своєму шляху. У якийсь момент хвилі виявилися настільки потужними, що вони не лише не зупинилися перед штучно створеними захисними загородженнями, але й перевершили їх, завдавши нищівного удару по атомній електростанції «Фукусіма-1». Завдана шкода виявилася невимірною. Цунами затопило практично всі блоки нижнього рівня будівлі реакторів, спричинивши не лише втрату електроенергії, а й вивівши з ладу запасні генератори. Це фатально вплинуло на системи охолодження: реактори перестали охолоджуватися, що призвело до їхнього критичного нагріву, а згодом – до розплавлення активних зон. Пізніше, за округою прогриміли три потужні вибухи водню, що остаточно підтвердило найстрашніші побоювання. Проте найжахливішим наслідком стало те, що величезна кількість радіоактивних відходів вирвалася назовні, забруднюючи величезні території. У такій ситуації людям залишалося лише одне – бігти, і якомога далі від заражених зон, рятуючи свої життя від невидимої загрози. Навіть зараз, через багато років після тієї трагедії, досі тривають запеклі суперечки щодо того, чи можна було взагалі уникнути таких катастрофічних наслідків. Питання про готовність до подібних надзвичайних ситуацій, ефективність захисних споруд та протоколів безпеки залишаються відкритими, змушуючи світ переосмислювати уроки Фукусіми.