Тьюздей

Смерть мандрує світом в образі величезного промовистого папуги ара. Вона звикла до людського болю, криків та розпачу, які легко вгамовує одним помахом яскравого крила. Її чергова зупинка — кімната Тьюздей, дівчини, чиє життя згасає через невиліковну хворобу. Тьюздей готова піти, але її тримає останнє бажання: почути слова прощання від матері. Зора, мати дівчини, застрягла у запереченні. Вона відмовляється бачити очевидне, тікає на роботу та будує ілюзії про майбутнє одужання, залишаючи доньку наодинці з її фіналом. Коли Смерть-ара нарешті з’являється біля ліжка Тьюздей, вона зустрічає не страх, а втомлену посмішку та дотепний жарт. Дівчина не благає про порятунок, вона пропонує гостю розмову. Між вмираючою дівчиною та вічним жерцем починається незвичний діалог. Тьюздей використовує свій інтелект і гумор, щоб затримати птаха, виторговуючи дорогоцінні хвилини. Вона сподівається, що Зора встигне повернутися додому, скине маску байдужості та нарешті визнає правду, поки очі її доньки ще розплющені.