Іноді я думаю про смерть

Френ працює у великій портовій компанії, де щодня виконує одноманітну офісну роботу. Вона свідомо уникає спілкування, тримаючись осторонь від колег. Для неї ізоляція — це спосіб захистити свій внутрішній світ, оскільки вона ніколи не мала близьких стосунків і не знає, як їх будувати. Єдина розвага Френ — це занурення у власні фантазії. Проте її внутрішній світ має й темну сторону: щоразу, коли реальне життя виходить з-під контролю, дівчину починають переслідувати нав’язливі думки про смерть. Вона вибудувала навколо себе міцний бар’єр, який дозволяє їй почуватися в безпеці у своїй самотності. Звичний ритм життя руйнується з появою нового співробітника. Роберт — активний та допитливий, він щиро намагається зблизитися з Френ і залучити її до спілкування. Його присутність загрожує зруйнувати стіни, які дівчина зводила роками. Френ опиняється перед вибором: продовжувати ховатися у своїх ілюзіях чи наважитися на справжній людський контакт, який може змінити її життя.